Проєкт «Адаптація послуг та розбудова мережі підтримки для жінок, чиї близькі служать», було реалізовано у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я Ти як? – ініціативи першої леді Олени Зеленської. Проєкт реалізовано за підтримки UNICEF Ukraine та Уряду Німеччини. Експертний та аналітичний супровід забезпечує Координаційний центр КМУ / MentalHealth UA, технічну підтримку – ГО Безбар’єрність. Підготовка фахівчинь відбувалася за підтримки ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”».
Після завершення навчання «Ведення груп підтримки для дружин і матерів військовослужбовців» за програмою «Місце сили» підтримка не зупиняється в межах курсу. Вона продовжується в громадах — у групах, де жінки з родин військовослужбовців можуть краще зрозуміти свій стан, знайти опору й відчути, що вони не самі у своєму досвіді.
Один із таких прикладів — очна група підтримки в Умані на Черкащині, яку провели Наталія Василенко та Людмила Чернишук — випускниці навчального курсу «Ведення груп підтримки для жінок і матерів військовослужбовців» за авторською програмою ГО «Жіноча Сила» «Місце сили».
Під час зустрічей жінкам особливо відгукувалися практичні вправи та теми, пов’язані з розумінням власних станів. Важливим став і блок про «бойовий розум». Він допоміг учасницям краще осмислити власні реакції, зміни у поведінці близьких і той внутрішній тягар, з яким доводиться жити в умовах тривалої війни.
Психологині відзначають: для жінок було важливо не лише почути корисну інформацію, а й побачити, що їхні переживання природні, зрозумілі й не потребують виправдання. Саме в такому просторі поступово зменшується відчуття ізоляції, а натомість з’являються підтримка, контакт і більше внутрішньої ясності.
Після завершення групи учасниці ділилися, що відчули менше самотності, більше внутрішньої опори й підтримки від інших жінок, які проходять схожий шлях. Для них цінним стало саме відчуття спільності — досвід бути серед тих, хто розуміє без зайвих пояснень.
На думку психологинь, такі групи особливо потрібні в громадах, бо жінки з родин військовослужбовців часто тривалий час живуть у напрузі, тривозі й невизначеності. Підтримка в цьому випадку не може бути разовою. Вона має бути доступною там, де жінка живе, працює, чекає і щодня тримається.
Такі групи допомагають не лише окремим учасницям. Вони зміцнюють і саму громаду — створюють середовище довіри, турботи і більшої психологічної стійкості.
Досвід в Умані ще раз показує: навчання фахівчинь має справжню цінність тоді, коли переходить у практику. Коли після нього в громадах з’являються живі й доступні простори підтримки для жінок із родин військовослужбовців.