Публікація: 08.06.2026
Після завершення навчання за програмою «Місце сили» підтримка не зупиняється в межах курсу. Вона переходить у громади — у реальні зустрічі, де дружини та партнерки військовослужбовців можуть знайти опору, відновити внутрішній ресурс і легше витримувати щоденну напругу.
Саме такою стала група підтримки в Центрі життєстійкості в Сумах, яку провели Альона Химич та Аліна Штеба — випускниці навчального курсу «Ведення груп підтримки для жінок і матерів військовослужбовців» за авторською програмою ГО «Жіноча Сила» «Місце сили». Зустрічі відбувалися офлайн, а участь у них взяли вісім жінок.
Для ведучих навчання стало не просто теорією, а практичною опорою. За їхніми словами, знання про психологію стресу допомогли правильно валідувати емоції учасниць, а навички фасилітації — підтримувати безпечну динаміку в групі навіть тоді, коли розмова ставала важкою або хаотичною. Чітка структура зустрічей, техніки стабілізації, робота з метафорами, активне слухання, перефразування та алгоритми реагування на знецінення допомогли зробити спілкування не просто емоційним, а справді підтримувальним і змістовним.
Учасниці групи говорили про дуже конкретні зміни. Для когось важливим стало повернення до себе: «Я вперше за довгий час відчула, що моє життя не зупинилося, хоча воно й стало іншим. Я побачила, що в моєму житті є Я, а не тільки очікування дзвінка». Для когось — нове відчуття контролю: «Раніше я жила від новини до новини в Telegram-каналах. Тепер я навчилася обмежувати цей потік і фокусуватися на тому, що я можу змінити тут, у себе вдома». Інші помічали, що змінюється спілкування з близькими, повертається бажання дбати про себе, з’являються сили для хобі, спорту, малювання чи звичайних вечірніх прогулянок.
Особливо цінним для жінок стало відчуття спільності. «Найцінніше — це відчуття плеча. Коли ти чуєш історію іншої жінки, яка схожа на твою, твій власний тягар стає трохи легшим». «Група стала для мене островом безпеки, де не треба “тримати обличчя” і можна просто бути собою — втомленою, розгубленою чи розгніваною». Саме такі слова найкраще передають, чому ці зустрічі мають значення.
Для Сум цей досвід має ще глибший вимір. Прикордонна громада живе в умовах хронічного стресу, і тому групи підтримки тут стають не лише психологічною допомогою, а й частиною стійкості тилу. За словами Альони Химич, жінки в таких групах отримують місце, де можна бути сильною і слабкою водночас, де будь-яка емоція визнається нормальною реакцією на ненормальні обставини. Тут знижується відчуття ізоляції, з’являється відчуття причетності, а разом із ним — більше ресурсу вистояти.
Психологиня наголошує: у прикордонній громаді така підтримка має бути не разовою, а постійною. Війна — це марафон, а не короткий ривок. Стан очікування поступово виснажує, тому жінкам потрібен простір, де можна регулярно відновлювати сили, не випадати в самотність і вчасно помічати власне виснаження. Після завершення п’яти запланованих зустрічей учасниці самі говорили, що хотіли б продовжувати: «Ноги самі мене сюди несуть щосереди», «Я звикла кожної середи приходити додому наповненою енергією і спокоєм», «Поруч зі своїми навіть мовчання лікує».
Досвід у Сумах показує: навчання фахівчинь має реальну цінність тоді, коли після нього в громаді з’являється місце, яке допомагає жінкам не розсипатися під тиском щоденної тривоги, а поступово повертати собі відчуття життя, опори й внутрішнього контролю.
Навчання відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» — ініціативи першої леді Олени Зеленської — у партнерстві з Координаційним центром з психічного здоров’я КМУ.
Навчальний курс здійснюється в межах проєкту «Жіноча сила для відновлення громад: психосоціальна підтримка та розвиток ресурсності жінок із родин військовослужбовців», який реалізується ГО «Громадський рух “Жіноча Сила України”» в межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що впроваджує Фонд Східна Європа за фінансової підтримки Європейського Союзу.
#ПрямуємоРазом #тияк