Автори посібника «Як залишитися собою під час війни та після. Практики психофізичного здоров’я воїна» зазначають, що особливості служби в ЗСУ полягають у тому, що людина не владна над своїм часом та має багато обмежень свободи. Це великий фактор стресу, який може провокувати злість, апатичність, роздратування, безініціативність, сумніви та тривогу… Для великої частини воїнів, які беруть безпосередню участь у бойових діях, на перше місце виходить питання виживання. Тут і важкі чи надважкі умови для життя, тут постійна небезпека смерті, втрата побратимів, поранення — усе це провокує важкі стани в психіці: страх та паніку, ненависть, почуття безвиході, загострене відчуття несправедливості, відчуття провини тощо. За словами Андрія Бережанського та Сергія Грилюка, в таких умовах (і на нулі, і в тилу) для збереження психічного здоров’я та відновлення потрібно докладати додаткових зусиль. Іншого варіанту немає! Або ж воїн сам буде опікуватися своїм станом, а за можливості й допомагати побратимам, або ж його психіка (а згодом і тіло) будуть усе більше руйнуватися, додають автори посібника.
Кожному військовому для збереження психічного/фізичного здоров’я та відновлення важливо щоденно докладати додаткових зусиль. Іншого варіанту немає! Або ж воїн сам буде регулярно і системно опікуватися своїм станом, а за можливості й допомагати побратимам, або ж його психіка (згодом і тіло) будуть усе більше руйнуватися. Для стабілізації та відновлення психіки під час війни найкраще підійдуть тілесні практики, які використовують силу інстинктів і рефлексів. Від людини потрібно лише вольове зусилля, щоб почати здійснювати певні рухи та/або дії та продовжувати хоча би 10-15 хв. Решту зроблять глибинні механізми саморегуляції організму.
Автори цієї книги вважають, що краще взяти відповідальність за стан свого фізичного та психічного здоров’я у свої руки та регулярно, буквально щодня, робити все належне для збереження (і навіть покращення) свого стану. Для цього потрібно знаходити хоча би по пів години. Ба більше, деякі вправи можна робити паралельно з виконанням службових обов’язків.